Як формувати в дітей усвідомленість

Якщо ви збираєтесь навчити дітей молодшого шкільного віку, як досягти стану усвідомленості та внутрішнього зосередження, тобто фокусувати свою увагу на переживанні теперішнього моменту, будьте готові до того, що вони навчать вас набагато більшого, ніж ви їх.

Дослідження підтверджують спроможність і переваги навчання дітей такого роду уваги, зверненої всередину себе, оскільки ці знання сприяють підвищенню рівня оптимізму та щастя у школярів, зниженню цькування (булінгу) й агресії у школі, розвитку почуття жалю та співчуття до оточуючих, а також урегулювання конфліктів між учнями.

Якщо ви хочете надихнутись, а заодно й посміхнутись, поставте перед групою дітей запитання про те, що вони розуміють під словами «усвідомленість» і «внутрішнє зосередження». «Уміння розслаблятись від повсякденних турбот і стресу», «Уміння залишатись самим собою при подоланні труднощів» і «Це схоже на перехід поїзда з одних рейок на інші» – ось одні з найяскравіших відповідей школярів. Діти дійсно можуть бути джерелом духовної мудрості!

Коли ви наводите їм одне з визначень цього поняття («стан свідомості, що досягається шляхом зосередження уваги суб'єкта на даному моменті та спокійного визнання і прийняття своїх почуттів, думок і тілесних відчуттів; часто використовується як терапевтична техніка»), діти можуть вам просто не повірити.

Для перевірки коректності цього визначення можна провести кілька вправ. У даній статті пропонуються сім способів навчання дітей внутрішнього зосередження.

1. Вправа на вислуховування дзвіночка

Подзвоніть у дзвінок і попросіть дітей прислухатись до вібрації його дзвону. Попросіть їх зберігати мовчання і, як тільки вони перестануть чути звук дзвіночка, підняти руки вгору. Потім попросіть дітей зберігати мовчання протягом однієї хвилини та звернути свою пильну увагу на інші звуки, які вони будуть чути, як тільки припиниться дзвін. Після цього по черзі опитайте дітей про всі звуки, почуті протягом цієї хвилини. Дана вправа не тільки весела та змушує дітей схвильовано ділитись своїм досвідом з іншими дітьми, а й допомагає їм долучитись до теперішнього моменту, розвиває чутливість їх сприйняття.

2. Вправа «Друзі по диханню»

Видайте кожній дитині по м'якій іграшці (або іншому невеликому предмету). Якщо кімната дозволяє, нехай діти ляжуть на підлогу й покладуть м'які іграшки собі на животик. Попросіть їх у повній тиші подихати протягом однієї хвилини і звернути увагу на те, як їх «друзі по диханню» піднімаються й опускаються разом з їх вдихом і видихом, а також на будь-які інші свої відчуття. Попросіть дітей уявити, що негативні думки в їхніх головах перетворюються на мильні бульбашки й відлітають. Вправа «Друзі по диханню» робить внутрішнє споглядання значно приємнішим і навіть доброзичливішим, дозволяє дітям зрозуміти, що гра не обов'язково повинна бути галасливою.

3. М'язова вправа на розслаблення

Нехай діти ляжуть на підлогу й закриють очі. Попросіть їх напружити всі м'язи тіла якомога сильніше. Скажіть, щоб вони стиснули пальці ніг і ступні, втягнули живіт, стиснули руки в кулаки й підняли плечі вгору до шиї. Нехай вони тримають м'язи в напруженому стані кілька секунд, а потім повністю розіжмуться й розслаблять їх. Це чудова й ефективна вправа для розслаблення тіла й розуму та цілком доступний спосіб навчити дітей розуміти мистецтво усвідомленої «присутності».

4. Вправа «Понюхай і розкажи»

Роздайте дітям що-небудь ароматне, наприклад, шматочок свіжої апельсинової шкірки, гілочку лаванди або квітку жасмину. Попросіть їх закрити очі і вдихати аромат, зосередивши всю свою увагу лише на даних пахощах. Запах дійсно може бути потужним інструментом умиротворення (серед усього іншого!).

5. Мистецтво дотику

Дайте кожній дитині предмет, до якого можна доторкнутись, наприклад, м'яч, перо, м'яку іграшку, камінець і т. п. Попросіть дітей закрити очі й описати своєму сусіду, який цей предмет на дотик. Потім діти повинні обмінятися предметами. Обидві вправи (ця й попередня) є простим, але дієвим способом навчити дітей здатності відокремлювати почуття одне від одного та налаштовуватись на різні враження.

6. Вправа «Серцебиття»

Нехай діти пострибають на місці протягом однієї хвилини. Потім попросіть їх сісти й покласти руку на серце. Скажіть, щоб вони закрили очі й відчули своє серцебиття, а також дихання і все те, що вони можуть помітити в роботі свого організму.

7. Вправа «Серце до серця»

У цій вправі слово «серце» використовується у трохи непрямому значенні. Інакше кажучи, цю вправу можна також назвати «Давай порозмовляємо про почуття». Отже, сядьте та звичайним, спокійним тоном попросіть дітей розповісти вам про їхні почуття. Що вони відчувають? Звідки вони знають, що відчувають саме це? Де вони відчувають певні імпульси у своєму тілі? Спитайте, які почуття їм подобаються найбільше.

Потім спитайте їх, що вони можуть зробити, щоб відчути себе краще в ті хвилини, коли не відчувають своїх улюблених почуттів. Нагадайте дітям, що вони можуть перетворювати свої негативні думки на «мильні бульбашки» і, якщо їм треба заспокоїтись, можуть вдаватись до напруги й розслаблення м'язів, а також виділити кілька хвилин, щоби прислухатись до свого подиху або відчути серцебиття.

Уроки внутрішнього зосередження повинні озброювати дітей інструментами, які вони зможуть використовувати в будь-який час, інструментами, які допоможуть їм заспокоїтись, зменшити оберти й відчути себе краще у випадку виникнення будь-яких неприємностей. У дитинстві кожний з нас хотів би володіти цими інструментами. Уявіть, що всі діти Землі навчаться використовувати їх. Яких прекрасних змін зазнає наш світ протягом лише одного покоління!